Закон України «Про землеустрій», постанова Кабінету Міністрів від 17.10.2012 № 1050 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру»
Незважаючи на неодноразове попереднє погодження потрібної документації для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, процедура не передбачає автоматичного аналізу файлів для реєстрації земельної ділянки. Тож посадові особи Держгеокадастру, у непоодиноких випадках, безпідставно відмовляють у внесенні відомостей до кадастрової мапи. Можливість відмови у реєстрації ділянки з формальних причин, попри те, що документація вже пройшла державну експертизу у відповідному центральному органі виконавчої влади, утворює корупційний механізм, який часто використовують посадові особи для отримання неправомірної вигоди.
Недосконалість нормативного регулювання
Індивідуальна недоброчесність
Дискреційні повноваження Держгеокадастру
Відсутність сучасної цифровізованої процедури реєстрації
Порушення прав та законних інтересів суб’єктів землекористування
Зниження ефективності державного управління у сфері земельних відносин
Погіршення інвестиційного клімату
Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ)
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ)
Незаконне збагачення (ст. 368-2 ККУ)
Електронна процедура має відображатись в мережі Інтернет та містити інформацію про відповідальних осіб, дозвільні документи та перелік підстав у разі відмови у реєстрації земельної ділянки