A-
A
A+
A
A
Standart version
Закон України «Про запобігання корупції», Закон України «Про вищу освіту»
За ст. 1 Закону України “Про вищу освіту”, автономія закладу вищої освіти — самостійність, незалежність і відповідальність закладу вищої освіти у прийнятті рішень стосовно розвитку академічних свобод, організації освітнього процесу, наукових досліджень, внутрішнього управління, економічної та іншої діяльності, самостійного добору і розстановки кадрів у межах, встановлених цим Законом. Ст. 32 цього ж Закону передбачає незалежність закладу вищої освіти від політичних партій, релігійних чи громадських організацій (за винятком закладів духовної вищої освіти).
Водночас чимало університетів можуть бути тісно пов’язані із політичним середовищем: їхні випускники або співробітники можуть бути членами політичних партій, кандидатами на тих чи інших виборах, помічниками депутатів.
Політичні діячі, своєю чергою, зацікавлені у співпраці із ЗВО, адже це дає значні можливості розширення електорату та збільшення кількості прихильників політичної сили. Заклади вищої освіти можуть бачити у цьому і власний інтерес, розуміючи, що лояльні політики можуть сприяти покращенню становища університету через особисті домовленості або — за умови проходження до виборних органів влади чи призначення до виконавчих органів — через лобіювання конкретних рішень (наприклад, надання податкових пільг, фінансування діяльності ЗВО через місцеві програми, спрощення або обхід процедури оренди нерухомості для потреб університету тощо).
В результаті, політики або місцеві чиновники можуть зловживати своїм становищем і чинити тиск на адміністрацію університету (для просування на посади чи навчання “своїх” осіб, створення спеціальних умов роботи (менше навантаження, забезпечення житлом, преміювання) чи навчання для таких осіб та ін.). Також вплив можуть чинити на викладачів (зокрема, під час оцінювання студентів) — або ж безпосередньо, або через адміністрацію закладу. Поширена також практика політичного меценатства, коли впливові чиновники, політики чи інші особи надають університетам благодійну допомогу в обмін на неформальні послуги ЗВО.
Описане є проявами таких явищ як політичний патронаж, фаворитизм, непотизм, кронізм. Вони широко притаманні системі вищої освіти (і не лише у цій сфері) як в Україні, так і у всьому світі.
Індивідуальна недоброчесність представників влади/політичних партій/керівництва університету.
Неоприлюднення (підписаних) договорів співпраці з представниками органів місцевої та обласної влади.
Непрозорі процедури розподілу регіонального замовлення на підготовку здобувачів за кошти місцевих бюджетів, що дає можливість “просувати” на навчальні місця, які оплачує місцева влада, “своїх” людей.
Відсутність ефективних засобів контролю фактичних особистих взаємовідносин політиків, представників влади між собою та із представниками ЗВО.
Можливість “спонсорства” від впливових батьків або інших меценатів.
Об’єктивні зв’язки закладів вищої освіти із політиками та посадовцями.
Широка дискреція керівника закладу вищої освіти під час добору співробітників ЗВО, можливість впливу на підлеглих у питаннях оцінювання та провадження освітнього процесу в цілому.
Політизація освітнього процесу та середовища.
Корупційний тиск на адміністрацію та викладачів університетів;
Працевлаштування або прийом на навчання осіб, які не відповідають кваліфікаційним вимогам.
Порушення прав учасників освітнього процесу.
Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ).
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ.)
Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ).
Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми (ст. 368-3 ККУ).
Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 ККУ).
Зловживання впливом (ст. 369-2 ККУ).
Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП).
Дисциплінарна відповідальність, в тому числі звільнення особи із займаної посади.
За вчинення корупційного чи пов’язаного з корупцією правопорушення відомості про таку особу вносяться до Реєстру корупціонерів (ст. 59 Закону України “Про запобігання корупції”).
✔ Розробити порядок формування та використання благодійних внесків, чітко визначити заходи контролю за надходженням коштів або матеріальних цінностей та формат публічного звітування за надходження та використання коштів з таких фондів.
✔ Розробити внутрішні політики співпраці з політичними партіями та громадськими організаціями, де передбачити положення щодо виявлення та врегулювання конфлікту інтересів та публічно зробити заяву, що примус студентів та викладачів до участі у політичних заходах заборонений.
Відповідно до заходів мінімізації.
