Немає достовірних відомостей про осіб, які потребують допомоги, обсяг та види допомоги, яка необхідна, що призводить до неможливості ефективного задоволення гуманітарних потреб

У державі не сформована єдина політика щодо категорій осіб, які мають право на отримання допомоги, а отже, потреби яких належить збирати та задовольняти. Так, Закон України «Про гуманітарну допомогу» визначає набувачами гуманітарної допомоги фізичних та юридичних осіб, які її потребують. Ознака наявності потреб може бути сформована, виходячи із терміну «гуманітарна допомога», наведеного у цьому Законі. Водночас це визначення є надзвичайно широким і в умовах дії воєнного стану, складної гуманітарної ситуації в країні не дає змоги ефективно визначити та пріоритезувати категорії осіб, які мають першочергове право на гуманітарну допомогу. При цьому Міністерство соціальної політики не визначає категорії осіб, яким має надаватися гуманітарна допомога, також немає роз’яснень щодо принципів їх визначення. Відсутність такої державної політики призводить до відсутності достовірних відомостей щодо осіб, які потребують допомогу, та дисбалансу на етапі розподілу гуманітарної допомоги, а також породжує додаткові корупційні ризики.

Так, наприклад, за інформацією від волонтерів, в м. Одеса з використанням гуманітарної допомоги влаштований мобільний госпіталь для місцевої влади, в той час як лікарні – напівпорожні. Також окремі волонтери порушують питання щодо потреби верифікації запитів на гуманітарну допомогу, посилаючись на тенденцію формування потреб за принципом «всі рятують всіх». Тенденція проявляється у тому, що умовні тилові регіони одночасно формують запити на товари гуманітарної допомоги таких категорій та обсягів, які у цих регіонах в заявленій кількості не потрібні, натомість могли би покрити нагальні потреби у регіонах, де ведуться активні бойові дії або на деокупованій місцевості. Така не верифікована у жодний спосіб і не обмежена активність гуманітарних штабів тилових регіонів (як державних, так і не державних), окремих волонтерських рухів призводить до різкого збільшення попиту на товари окремих груп, а з часом – і до їхнього дефіциту на ринках. Це істотно ускладнює та затримує гуманітарне забезпечення тих груп населення (або військових частин, медичних закладів), потреби яких є дійсно пріоритетними та нагальними, проте формує значні нерозподілені надлишки і запаси на складах інших регіонів.

Аналіз статистичних даних, сформованих обласними військовими адміністраціями станом на середину квітня 2022 р., свідчив про те, що належний облік отриманої гуманітарної допомоги на рівні областей на той час ще не був запроваджений.

Різноманітність каналів передачі та збору інформації про гуманітарні потреби, які працюють одночасно і наразі не інтегровані в єдину систему, що не виключає можливості задвоєння/ затроєння тощо таких потреб та унеможливлює пошук оптимального джерела їх задоволення.

Так, до прикладу, внутрішньо переміщені особи можуть одночасно заявляти про свої потреби:

1) під час реєстрації в органах соціального захисту населення, і агрегована інформація про такі потреби передається до обласних військових адміністрацій;

2) в установах (санаторіях, готелях тощо), які забезпечують тимчасове розміщення внутрішньо переміщених осіб і заявляють про агреговані потреби для їх фінансування за рахунок коштів гуманітарного рахунку Міністерства соціальної політики України або передають їх до обласних військових адміністрацій; 3) на платформах «СпівДія», «єДопомога», інших;

4) неурядовим організаціям;

5) міжнародним організаціям;

6) окремим волонтерам. Єдиної платформи, яка би акумулювала ці заявки і потреби та мала алгоритми запобігання задвоєнню тощо потреб, немає.

Військові державні адміністрації неповною мірою враховують в обліку потреб відомості про індивідуальні потреби, які реєструються через платформи «СпівДія», «єДопомога». Так, до прикладу, станом на середину квітня 2022 р. 7 обласних військових адміністрацій – Чернігівська, Івано-Франківська, Донецька, Закарпатська, Волинська, Рівненська, Тернопільська – підтвердили, що вони не розподіляють допомогу на заявки, зареєстровані через вказані платформи. 2 обласні військові адміністрації – Київська та Одеська – зазначили, що вони враховують такі індивідуальні заявки і розподіляють на них допомогу з ресурсів області. Окремі обласні військові адміністрації – Кіровоградська, Черкаська, Житомирська – враховують заявки лише однієї з двох платформ. Відомостей щодо інших обласних військових адміністрацій немає.

З часу отримання у квітні 2022 р. міжнародними гуманітарними організаціями прямого доступу до громад координація очевидно покращилася. Водночас чим вищий рівень державного органу, з якими потреби узгоджуються, тим менш ефективною є така координація.

Немає нормативного регулювання вимог до безпеки програмного забезпечення (платформ), що застосовується для обліку та комунікації потреб у 8 гуманітарній допомозі, правил роботи з ним та відповідальності за порушення таких правил. Так, наприклад, обласні військові адміністрації фіксують потреби у міжнародній гуманітарній допомозі в онлайн-системі. За інформацією респондента, опитаного проектною командою НАЗК, доступ до платформи надається керівнику військової адміністрації за допомогою лише логіну та пароля. Водночас існують обґрунтовані сумніви в тому, що з базою даних працює саме керівник військової адміністрації, адже відомості щодо логіну та пароля можуть бути легко передані третім особам.