Закон України «Про запобігання корупції», Наказ МОН від 15.01.2018 р. №32 «Про затвердження Порядку формування Переліку наукових фахових видань України»
Сфера вищої освіти і науки вимагає від науково-педагогічних працівників, здобувачів наукових ступенів та інших учасників освітнього процесу публікацій наукових статей та участі у конференціях.
Як правило, типові контракти з науково-педагогічними працівниками закладів вищої освіти містять вимоги щодо мінімальної кількості наукових публікацій у певних видах наукових видань (наприклад, фахових, тих, що індексуються в міжнародних науково-метричних базах, як Web of Science, Scopus тощо) впродовж дії контракту.
Статус «фахового» визначають експертні ради Міністерства освіти і науки. Видання включають до Переліку фахових із присвоєнням категорії «А» (присвоюється науковим виданням, що індексуються у базах даних Web of Science Core Collection та/або Scopus) або «Б» (присвоюється іншим науковим виданням, які відповідають передбаченим вимогам).
Навчання в аспірантурі (ад’юнктурі) чи докторантурі передбачає мінімальну кількість публікацій (від 3 до 5), залежно від програми, за якою навчається здобувач.
Описані фактори сприяють тому, що публікація наукових статей в багатьох випадках стає формальністю. В українському науковому середовищі практично відсутня практика реплікацій наукових досліджень, тому справжність авторства практично неможливо підтвердити або спростувати.
Попри існування системи моніторингу наукових фахових видань, організаційні комітети, які приймають статті та формують збірники, мають фактичну можливість вносити зміни до відомостей (наприклад, на чиєсь прохання включати співавторів, які не мають стосунку до написання наукової праці) та структури збірників (доповнювати збірники матеріалами «заднім числом»).
Формалізованість (обов’язковість) вимог до кількості та видів наукових публікацій може призводити до цілого спектру наслідків: пропозицій з боку осіб, яким потрібні ці публікації, включити їх до авторства за надання плати чи іншої неправомірної вигоди; або ж — зворотно, схиляння членами організаційних комітетів таких осіб до надання неправомірної вигоди за включення їх до (спів)авторів. Окрім того, трапляються випадки, коли адміністрація факультету чи університету, користуючись своїм службовим становищем, наполягає на тому, щоб включити до співавторства певних осіб, які насправді не брали участі в написанні наукової статті. При цьому, рівень авторства може бути штучно викривлений.
Обов’язкові вимоги щодо мінімальної кількості наукових публікацій для науково-педагогічних працівників та аспірантів, що призводить до того, що науково-педагогічні співробітники шукають недоброчесні можливості для виконання цих вимог лише формально.
Особиста недоброчесність науковців, представників адміністрації ЗВО.
Можливість здійснення тиску з боку адміністрації ЗВО на членів редакційних колегій.
Відсутність процедур контролю формування авторських колективів та перевірки реального рівня авторства зазначених співавторів.
Відсутність належного контролю за технічним формуванням збірників наукових праць.
Руйнація наукового іміджу країни на світовому рівні через низьку якість певного відсотка наукових публікацій/праць.
Знецінення наукових публікацій та наукової роботи в цілому через низьку якість наукових робіт.
Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 ККУ).
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ).
Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 ККУ).
Порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів (ст. 172-7 КУпАП).
Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку з виконанням службових або інших визначених законом повноважень (ст. 172-8 КУпАП).
Дисциплінарна відповідальність, в тому числі — з можливістю звільнення із займаної посади.
За вчинення корупційного чи пов’язаного з корупцією правопорушення відомості про таку особу вносяться до Реєстру корупціонерів (ст. 59 Закону України “Про запобігання корупції”).
✔ Наскільки це можливо, автоматизувати процедуру прийому та оформлення документів абітурієнтів до аспірантури/докторантури. Наприклад, шляхом заповнення електронних форм через централізовану автоматизовану систему.
✔ Запровадити автоматизовану систему оцінювання та проведення вступних екзаменів в аспірантуру/докторантуру.
✔ Забезпечити відеофіксацію захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня та оприлюднення цих записів на офіційному вебсайті закладу освіти (за винятком наукових робіт, які містять інформацію з обмеженим доступом або державну таємницю).
✔ Здійснювати контроль за формуванням наукових збірників та забезпечити технічну можливість відстеження змін редакцій такого збірника після його затвердження.
|
Індикатори виконання
плану дій |
Відповідальний суб’єкт
|
Потреба у фінансових витратах
|
|
Впроваджено систему контролю за формуванням наукових збірників та технічну можливість відстеження змін редакцій такого збірника після його затвердження.
|
Заклад освіти
|
НЕ ПОТРЕБУЄ
|