Самовільне зайняття земель державної та комунальної власності «за згоди» посадових осіб

Високий
рівень ризику
Власник ризику: Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, Органи місцевого самоврядування
Підзвітність власника: Міністерство аграрної політики та продовольства України
Сфера публічного управління: Земельні відносини
Чого стосується: Розпорядження землями
Нормативна база:

Земельний кодекс України, Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»

Дата перегляду ризику: 16.06.2021 року
ОПИС РИЗИКУ:

Однією з найбільш поширених форм тіньового використання земельного активу держави є самовільне зайняття земельних ділянок. Особа при цьому без жодних правових підстав займає земельну ділянку та протиправно використовує її задля власної вигоди, що призводить до зменшення надходження  бюджетних коштів за користування земельними ділянками державної або комунальної власності – вагомої складової бюджету держави та територіальних громад. У непоодиноких випадках особи, які самовільно займають земельної ділянки, виправдовують свої вчинки усними домовленостями, а інколи — й усними проханнями посадових осіб органів місцевого самоврядування, органів виконавчої влади, державних підприємств та установ, у розпорядженні яких перебувають земельні ділянки. Відповідні усні домовленості є протиправним механізмом для отримання неправомірної вигоди посадовими особами. За «корупційний відкат» від прибутку з використання земельної ділянки посадові особи можуть не повідомляти правоохоронні органи про самозахоплення.

Джерела ризику

Недосконалість нормативного регулювання

Індивідуальна недоброчесність

Відсутність ефективних механізмів реагування

Стратегічні наслідки

Недоотримання коштів місцевими бюджетами

Погіршення стану ґрунтів земель державної та комунальної в ласності

Порушення прав та з аконних інтересів суб’єктів землекористування

Зниження е фективності державного управління

Зниження рівня правової к ультури

Корупційні наслідки

Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 ККУ)

Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ)

СПОСОБИ МІНІМІЗАЦІЇ РИЗИКУ
Нормативні
  1. Внести зміни до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якими доповнити перелік органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, збереженням родючості ґрунтів, дотриманням вимог законодавства України у сфері землеустрою. Включити до переліку міські державні адміністрації, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад
  2. Внести зміни до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», якими наділити органи місцевого самоврядування повноваженнями на вжиття заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам
  3. Змінами до Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» надати органам місцевого самоврядування повноваження на звернення до суду з позовами про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився
  4. Внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо збільшення розміру штрафу за самовільне зайняття земельних ділянок

 

Процедурні

Провести інвентаризацію земель державної та комунальної власності, створити єдину базу даних, доступну в онлайн-режимі

Індикатори виконання
плану дій
Відповідальний суб’єкт
Потреба у фінансових витратах
Прийняття та імплементація законопроєкту № 2194 "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"
Верховна Рада України
НЕ ПОТРЕБУЄ
Підтвердження існування ризику
Реєстр судових рішень
Суть справи:
Протягом трьох місяців 2016 року громадянин самовільно обробляв земельну ділянку площею понад 15 гектар, яку засіяв соняшником. Земля перебувала у постійному користуванні туберкульозної лікарні Запорізької області, яка її не використовувала. Обвинувачений під час судового засідання свою вину не визнав та пояснив, що на початку 2016 року він звернувся до головного лікаря комунальної установи з проханням надати дозвіл на обробку земельної ділянки, яка розташована поблизу вказаного закладу охорони здоров’я. На його прохання головний лікар комунальної установи відповів згодою, тож у травні 2016 року він засіяв ділянку соняшником. За висновками судово-економічної експертизи внаслідок цих дій було заподіяно шкоду в сумі 199 тис. грн. Рішенням суду першої інстанції громадянин був визнаний винним у вчиненні злочину. Але Верховний Суд, розглядаючи справу, підтвердив, що обвинувачений користувався земельною ділянкою на підставі усної згоди головного лікаря комунальної установи та голови сільської ради, тож призначив новий розгляд у суді першої інстанції. Посадових осіб до відповідальності притягнуто не було.
Дата рішення 15.09.2017 Справа № 317/885/17
Інші джерела
На Сумщині викрито сільського старосту, який за 13 тис грн хабара закрив очі на самовільне захоплення земельної ділянки
Встановлено, що сільський староста вимагав від керівника фермерського господарства систематично сплачувати йому неправомірну вигоду за протиправне користування земельною ділянкою. У разі відмови посадовець погрожував передати ці землі іншій особі. У середу, 25 липня 2018 року, у своєму службовому кабінеті сільський староста отримав від керівника фермерського господарства 13 тис грн, після чого зобов’язувався закрити очі на самовільне використання земельної ділянки.
Проблеми кваліфікації самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва у практиці Верховного Суду
Практика застосування ст. 197-1 Кримінального кодексу України (далі — КК) «Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» відзначається достатньою активністю. Так, за інформацією Верховного Суду, лише протягом 2018–2019 рр. за вчинення злочинів, передбачених цією статтею КК, засуджено 109 осіб. Однак аналіз матеріалів судової практики засвідчує наявність і деяких інших, уже менш втішних тенденцій. Ідеться, зокрема, про те, що при кримінально-правовій оцінці відповідних діянь правозастосувачі зіштовхуються з низкою дискусійних питань, викликаних неоднозначністю як положень самої ст. 197-1 КК, так і пов’язаних із нею приписів регулятивного законодавства. Уніфіковану позицію стосовно вирішення багатьох із цих питань не вдалося виробити й дотепер, що негативно позначається на передбачуваності КК, нерідко призводить до закриття кримінальних проваджень, скасування судових рішень та, як наслідок, до зниження запобіжного потенціалу аналізованої кримінально-правової заборони
Тегування:
самовільне_зайняття