У встановленого законом права на безоплатну приватизацію земельної ділянки відсутні правові механізми забезпечення примусової реалізації, тож у громадянина відсутні ефективні засоби захисту. Навіть за успішного проходження всіх численних етапів процедури складання документації із землеустрою рішення про відведення ділянки може бути заблоковано на сесії місцевої ради або відповідним територіальним відділом Держгеокадастру. Депутати місцевих рад мають можливість не виставляти на голосування проєкт або навіть прийняти невмотивоване рішення про відмову у безоплатній передачі ділянки. Це сприяє розповсюдженню корупційних практик, коли «мотивувати» посадових осіб розглянути та погодити заяву можна лише за недоброчесну винагороду.
Недосконалість нормативного регулювання
Непрозорість, закритість процедур прийняття рішення про безоплатну передачу земельних ділянок державної та комунальної власності
Індивідуальна недоброчесність
Втрата державного земельного активу
Гальмування темпів економічного зростання країни
Порушення прав та законних інтересів суб’єктів землекористування
Зниження ефективності державного управління у сфері земельних відносин
Зниження рівня правової культури
Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 ККУ)
Зловживання впливом (ст. 369-2 ККУ)
Незаконне збагачення (ст. 368-2 ККУ)
Розробити та прийняти зміни до Земельного кодексу України, які трансформують процедуру безоплатної приватизації в інші форми державної підтримки незахищених верств населення
Індикатори виконання
плану дій |
Відповідальний суб’єкт
|
Потреба у фінансових витратах
|
Прийняття та імплементація законопроєкту № 2194 "Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин"
|
Верховна Рада України
|
ПОТРЕБУЄ
|